За красою, грацією та артистичністю ховається невтомна праця

9-12 березня в Рівне в НВК в спеціалізованій спортивній школі №26 уже в восьме відбувся міжнародний турнір з художньої гімнастики «Перлина - 2012» на який зібралися гімнастки не лише з України і близького зарубіжжя - Білорусії, а також з Польщі, Болгарії та Боснії і Герцеговини. Шкода, що через хворобу тренера не змогли приїхати росіянки, які регулярно боролися за призові місця на турнірі.

Традиційно організатором цього дійства виступила Школа художньої гімнастики Рівненського міського Палацу дітей та молоді (директор І. Первушевська). На відміну від попередніх змагань значно зросла географія учасників. Причому, якщо поляки відповіли на візит наших гімнасток, то представники інших двох країн - Болгарії та Боснії Герцеговини вийшли на наші змагання через Інтернет. Як показав турнір зросла не лише географія, а й рівень майстерності юних гімнасток.

Так досить потужних спортсменок представили команди Білорусії і Болгарії. Особливо останні, адже справді виконавська майстерність болгарок просто заполонила серця не лише глядачів, а й суддів. Їхні виступи не залишили байдужими всіх присутніх і відрізнялися особливою граціозністю та небаченою гнучкістю, помноженою на високу артистичність, що якраз і є основними факторами участі та перемоги у змаганнях із художньої гімнастики. Проте не лише болгарки порадували своєю майстерністю на килимі Рівненської школи №26. Не менш вдало виступили білоруски, які своїми виступами теж задавали тон у змаганнях. Намагалися скласти їм конкуренцію і українки: з Одеси та Сімферополя, Львову та Луцька і звісно ж гостинні господарки.

За традицією організатори змагань подбали не лише про дипломи та грамоти для учасників, а й забезпечили всіх цінними подарунками. Призерів змагань нагородили медалями та кубками, а учасників пам’ятними кулонами з символікою турніру.

Проте не обійшлося і без ложки дьогтю в бочці з медом. Як не прикро констатувати, але на проведення такого грандіозного турніру з державного бюджету не було виділено жодної копійки, всі витрати взяв на себе батьківський комітет. А їх повірте, навіть за мінімальними підрахунками було при достатньо. Не буду перераховувати все, але навіть закупити призи всім учасникам, медалі та кубки всім призерам – це вже складе чималу суму, не кажучи вже про інше. Окрім того, ще й деякі не місцеві юні гімнастки, користуючись гостинністю рівнян, проживали в сім’ях. Тому зрозуміло, що якби не любов батьків до художньої гімнастики і не дужі зусилля та ентузіазм організаторів (тренерів), то звісно такого шикарного свята художньої гімнастики Рівне напевно ніколи б не побачило. Традиційно на високому рівні пройшли змагання, до цього нас вже привчив Рівненський Палац дітей та молоді, адже будь-яка справа за яку беруться палацівці завжди є логічно продуманою, чітко організованою, тобто можна сказати має так званий знак якості і це стосується не лише художньої гімнастики. Проте ми вже відійшли від теми, тому повернемося до нашого турніру.

Отже у вправах без предмета:

- серед дівчаток 2007-2008 року народження перемогу святкували представниця організаторів змагань вихованка ПДМ Марія Мікулик та Каріна Амеліна (Іллічівськ), срібло вибороли Анна Коколюк (Володимир-Волинський) та Єлізавета Куцель (Рівне «Авангард»), а трійку призерів замкнули Аліна Купріян (Рівне ПДМ) та Юлія Кравець (Рівне «Авангард»);

- серед дівчаток 2006 року народження золоті нагороди вибороли Емма Курносова (Луцьк «Фаворит») та рівнянка з «Авангарду» Юлія Сичінська, срібло приміряли Анастасія Фенюк (Рівне «Авангард») і білоруска Злата Корень (Мінськ СДЮШОР), а третю сходинку поділили Вікторія Бойко (Рівне ПДМ) і Ярина Галенда (Рівне «Авангард»);

- серед дівчаток 2005 року народження: кращими були волинянка Ірина Рибак (Луцьк «Спорт-Естет») та одеситка Ірина Колцун, срібними призерками стали Анастасія Степанець (Рівне ПДМ) та Анні Юрійчук (Рівне «Авангард»), а третю сходинку поділили білоруски Уляна Анікеєва та Дана Осовцова (обидві Мінськ СДЮШОР).

У вправах без предмета та з предметом на вибір:

- серед дівчаток 2005 року народження кращою була Влада Потлова (Одеса), а представниці рівненського палацу дітей та молоді - Таня Пахалюк і Поліна Сара посіли відповідно друге і третє місця, на 15 сотих менше набрала Поліна Шкуропинська (Рівне «Авангард») разом із тезкою поділивши третю сходинку.

У вправі з предметом на вибір та зі скакалкою:

- серед дівчаток 2005 року народження кращою була Ліза Німас (Одеса), а представниця рівненського палацу дітей та молоді - Каміла Томкович  і Анастасія Олейнюк (Сімферополь) посіли відповідно друге і третє місця.

У вправах без предмета:

- серед дівчаток 2004 року народження не було рівних білорускам Дарії Міхневич та Ксенії Стєшиц (обидві Мінськ СДЮШОР ім. Годієвої), срібло дісталося Ксенії Купріянчик (Мінськ СДЮШОР) та Єлизаветі Кузьмінській (Луцьк «Фаворит»), Анна Цицаркіна та Вікторія Лінчук (обидві Рівне ПДМ).

У вправах без предмета та з предметом на вибір:

- серед дівчаток 2004 року народження кращою була Надія Гумінська (Мінськ СДЮШОР ім. Годієвої), її землячка Поліна Ковальова (Мінськ СДЮШОР) була третьою, а галичанка Світлана Прохорова (Львів ДЦСТЕ) розбавила цей дует посівши друге місце, на одну десяту менше набрала Марія Залужна (Рівне ПДМ) і теж здобула бронзу;

- серед дівчаток 2003 року народження перемогу святкували Марія Радіонова (Мінськ СДЮШОР) і Лаура Емурла (Катовіце, Польща), срібло здобули представниці ПДМ Олександра Іванюк та Анастасія Онищук, а бронзу завоювали Оля Матушевська (Львів «Багіра») та Ніка Трачук (Рівне ПДМ);

- серед дівчаток 2002 року народження кращою була Аріна Сущінська (Мінськ СДЮШОР ім. Годієвої), її землячка Діана Мисюченко (Мінськ СДЮШОР) була третьою, а рівнянка Тетяна Неведомська (Рівне ПДМ) розбавила цей дует посівши друге місце;

У вправі з предметом на вибір та зі скакалкою:

- серед дівчаток 2004 року народження тривала запекла боротьба за золото у підсумку його здобула Ольга Продиус (Львів ДЦСТЕ), сріблом задовольнилися Уляна Задаліна (Мінськ СДЮШОР ім. Годієвої), а Оля Радіна (Одеса) - бронзою.

У вправі з предметом на вибір та з обручем:

- серед дівчаток 2003 року народження кращою була Ангеліна Матюшонок (Одеса), Марія Денисова (Рівне ПДМ) була другою, а волинянка Вікторія Кравченюк (Луцьк «Фаворит») відповідно третє місце;

- серед дівчаток 2002 року народження стабільно виступила і виборола золото Юлія Староста (Львів ДЦСТЕ), срібло здобули білоруски Анастасія Слуцкер (Мінськ СДЮШОР ім. Годієвої) і Наталія Лепешко (Мінськ СДЮШОР), а бронзу землячка переможниці Марта Лаба (Львів «Багіра») та Єлизавета Зенцова (Сімферополь);

- серед дівчаток 2001 року народження перемогла Аліна Пробко (Сімферополь), Ліза Аврамчук (Рівне ПДМ) здобула срібло, а Марія Мриц (Львів «Багіра») - бронзу;

- серед дівчаток 2000 року народження вище всяких похвал виступила Тцветеліна Aрсенова (Софія, Болгарія «Левські-Іліана»), Ірина Зелінська (Рівне ПДМ) була другою, а львів’янка Вероніка Нанівська (Львів «Багіра») відповідно третє місце.

У вправах з м’ячем та предметом на вибір:

- серед дівчаток 2001 року народження кращою була Ксенія Рудаковская (Мінськ СДЮШОР ім. Годієвої), друге місце Яна Павлович (Луцьк «Фаворит»), а третє - Анастасія Чеверда (Львів «Багіра»);

- серед дівчаток 2000 року народження перемогла Вікторія Іванів (Львів «Багіра»), Діана Курдинко (Сімферополь) здобула срібло, а бронзу Олександра Кірянова (Рівне ПДМ).

У змаганнях у вправах з обручем, м’ячем та булавами:

- серед дівчат 1999 року народження кращою була Єлизавета Сергєєва (Сімферополь), її землячка Ольга Греченюк була третьою, а срібло дісталося Софії Куліковській (Львів ДЦСТЕ);

- серед дівчат 1998 року народження поза всякою конкуренцією була Aделіна Пєтковa (Софія, Болгарія «Левські-Іліана»), її землячка Алекс Хрістова здобула бронзу, а срібло приміряли кримчанки Анастасія Метсакон і Олександра Коноваленко (обидві Сімферополь).

У змаганнях у вправах з обручем, стрічкою та булавами:

- серед дівчат 1996 року народження і старші знову ж таки не було рівних болгаркам – першу і другу сходинку відповідно окупували Стела Георгієва  і Мелані Коларова (обидві Софія, Болгарія «Левські-Іліана»), а третє місце поділили Руслана Кожушок (Рівне ПДМ) і Ірина Габрильчук (Львів «Багіра»).

Після завершення змагань відбулися групові показові виступи за безпосередньою участю гімнасток-учасниць змагань, що теж додало певної ізюминки дійству. Ще раз повторюся, але все ж таки наголошу, що організовані змагання були на досить високому рівні, а майстерність усіх учасниць, приносила величезну насолоду присутнім, кожний виступ відрізнявся своєю неповторністю і колоритністю. Шкода лише, що не всім учасницям вдалося впоратися з емоціями, але більшість зуміла показати неабияку майстерність і високий рівень підготовки. Тому перед суддями стояла нелегка задача, адже важко було визначитися не лише з переможцями, а й загалом з володарями нагород. Проте, найважливіше для учасниць - це досвід, набутий спортсменками завдяки участі в міжнародних змаганнях, а також відмінна можливість познайомитися з найкращими представницями цього чудового виду спорту.

Переможниця змагань серед дівчат 2000 року народження у вправі з предметом на вибір та з обручем Тцветеліна Aрсенова (Софія, Болгарія «Левські-Іліана»):

- Мої батьки не займалися спортом, але мене віддали в художню гімнастику. Не дивлячись на перемогу, своїм виступом не надто задоволена, адже були погрішності при виконанні вправ з обручем і скакалкою. А загалом найбільше подобається працювати з булавами.

Переможниця змагань серед дівчат 1998 року народження Aделіна Пєтковa (Софія, Болгарія «Левські-Іліана»):

- Мене до спорту залучив мій тато. Він сам був свого часу спортсменом, займався спортивною гімнастикою і дзюдо. А моя мама була членом збірної Болгарії з легкої атлетики. Із задоволенням працюю з м’ячем, вправи із ним мені даються найлегше. Є у мене мрія в художній гімнастиці досягти певних вершин, але яких називати не буду, щоб не зурочити.

Срібна призерка змагань серед дівчат 1998 року народження кандидат в майстри спорту Анастасія Метсакон (Сімферополь):

- Коли мені було 6 років бабуся відвела мене в секцію художньої гімнастики і з того часу минуло вже 10 років. Цей турнір для мене виявився досить складним, адже тут зібралися сильні гімнастки, а тому боротьба за нагороди була запеклою. Майже в усіх змаганнях борюся за золото і часто це мені вдається, але болгарка Aделіна Пєтковa гідний суперник і справді заслуговувала на перемогу.

У середньому доводиться змагатися раз у місяць, але інколи буває і частіше. Вважаю художню гімнастику яскравим видом спорту, а з предметів віддаю перевагу м’ячу. Далеко не загадую, але в моїх найближчих планах отримати звання майстра спорту. Чудово розумію, що для цього одного бажання і старання замало, потрібно багато і плідно працювати. Чудово знаю свої недоліки, але нехай це залишиться моєю таємницею. Головне, що я знаю над чим потрібно працювати. А тренуюсь я під керівництвом Бєляєвої Вероніки Юріївни, Різадінової Оксани Валеріївни і Юськової Світлани Анатоліївни.

Переможниця змагань серед дівчат 1996 року народження і старші Стела Георгієва (Софія, Болгарія «Левські-Іліана»):

- Ось уже 10 років я займаюся художньою гімнастикою. Ще коли мені було 5 років батьки відвели мене в секцію. Важко сказати чим мені подобається цей вид спорту, але без нього я вже не уявляю своє життя. Найбільше подобається працювати зі скакалкою, але більш яскравими все-таки виглядають виступи зі стрічкою. Сьогоднішня моя перемога не перша, але разом із тим не завжди вдається здобувати нагороди, тому я дуже рада, що сьогодні все успішно завершилося. Перед цим перемогу в змаганнях святкувала минулого тижня в Сараєво.

Бронзова призерка змагань серед дівчат 1996 р.н. і старші, кандидат в майстри спорту Руслана Кожушок (Рівне ПДМ):

- Художньою гімнастикою займаюся з 4 років, залучила до занять мене мама, а займаюся в Томкович Олександри Володимирівни. Художня гімнастика приваблює мене своєю красою, жіночністю, граційністю. Загалом люблю всі предмети, але найбільше подобається працювати з булавами. До речі, моя мама теж свого часу займалася спортом, але не художньою гімнастикою, а легкою атлетикою.

Загалом доволі часто беру участь у різноманітних турнірах, майже щомісяця, і неодноразово доводиться підійматися на п’єдестал. Не так давно була на аналогічному турнірі в Польщі, де теж посіла третє місце.

Що ж стосується мого сьогоднішнього виступу, то у вправах з булавами я виступала більш вдало, а ось під час вправи зі стрічкою, надто хвилювалася звідси і трошки змазаний виступ.

Мені 15 років, тому поки що не збираюся припиняти заняття художньою гімнастикою, а в майбутньому була б не проти навчати дітей цьому чудовому виду спорту. Після закінчення школи планую продовжити навчання у вищому навчальному закладі закордоном у Польщі або в Росії, хоча з майбутнім фахом ще не визначилася.

Тренер з художньої гімнастики Жоржета Атанасова (Софія, Болгарія «Левські-Іліана»):

- Ви вперше в Рівне?

- Це для нас перші змагання на Україні, дуже потужний турнір, який проводиться на досить високому рівні, відмінна організація, все продумано до найменших дрібниць. І тому ми сподіваємося, що нас запросять до Рівного і наступного разу. Стосовно організаторів можу сказати лише слова величезної подяки, вони просто молодці, адже залучають дітей до спорту, налагоджують дружні відносини не тільки між українськими гімнастками, а ще й запрошують представниць інших країн. Потрібно також відзначити, ще й рівень підготовки запрошених учасників турніру. Мені і дівчаткам тут дуже сподобалося. Було на що подивитися і чому повчитися. Вразили виступами білоруска Наталія Лепешко (Мінськ СДЮШОР) та українка Єлизавета Сергєєва (Сімферополь). Я навіть занотувала собі їхні прізвища. А своїм дівчатам, аналогічного віку, для порівняння порадила поспостерігати за їхніми виступами.

Загалом ми досить часто виїжджаємо на міжнародні змагання, але тут мені дуже сподобалася сама атмосфера турніру. Усі дуже дружні, приязно ставляться один до одного. В інших країнах ми не відчували такого теплого прийому, як тут. Зазвичай, кожна команда тримається уособлено, а тут навпаки дружня і досить товариська атмосфера. Тому і я, і дівчата дуже задоволені цим візитом на Україну. І хоча є країни, які проводять турніри з більшим розмахом, для прикладу: Ізраїль, Росія, Узбекистан, але у вас змагатися набагато приємніше. Порадували нас організатори медалями, кубками і подарунками, які отримали всі без винятку учасниці змагань.

- Якщо вірно Вас зрозумів, то вам зі своїми вихованками доводиться часто виїжджати на міжнародні турніри в інші країни, а хто фінансує ці поїздки?

- Участь у змаганнях забезпечується лише фінансовою допомогою батьків, держава нам не виділяє кошти на змагання. Тому все за рахунок батьків – костюми, предмети, оплата проїзду, проживання і навіть безпосередньо заняття художньою гімнастикою. Секції з художньої гімнастики в нашій країні - платні. Хоча загалом держава фінансує спорт, але виділяється дуже мало коштів.

- Скільки дітей займається в «Левські-Іліана»?

- У нас в Софії це чи не найбільший центр із художньої гімнастики, в якому займається від 200 до 250 вихованців. З дітьми працюють десять тренерів і два хореографи. Безпосередньо в мене займаються діти різних вікових груп – від початківців і до більш старших дівчаток.

- У вас є улюблений предмет у художній гімнастиці, якому Ви віддаєте перевагу і яким чином проводиться відбір у вашу секцію?

- Улюбленого предмету в тренера не може бути, адже в такому випадку мої симпатії, до того чи іншого предмету, відобразяться на дівчатках, а цього не можна допускати. Якщо порівнювати загальні навантаження на дітей, то вони зростають, а ось їхній фізичний розвиток на початковій стадії, з кожним роком погіршується, а тому працювати доводиться все складніше і складніше. З кожним роком важче знайти справді обдарованих, погіршується загальне самопочуття і через велику завантаженість у школі.

У нас в Болгарії немає спеціального відбору дітей, ми беремо всіх хто бажає займатися художньою гімнастикою, а вже згодом відбувається, так званий, природний відбір. Ті в кого виходить краще - залишаються, а кому дається складно - самі поступово припиняють заняття. Таким чином залишаються більш обдаровані, вольові, витривалі. Хтось бере працелюбністю, а дехто має талант від бога, проте плідно працювати повинні всі інакше нічого не досягнеш.

- Маєте спортивне звання і як довго займаєтеся вихованням підростаючого покоління? Яке навантаження маєте?

- Майстер спорту з художньої гімнастики. Тренерською роботою займаюся вже більше 25 років. Щорічно під моїм керівництвом займається близько 45 дітей різного віку.

Суддя-інформатор, керівник Школи художньої гімнастики Рівненського міського Палацу дітей та молоді Наталія Степанівна Дубовська:

- Наталія Степанівна, в листопаді минулого року в Рівне проходив четвертий відкритий турнір з художньої гімнастики «Золота осінь Рівного - 2011», не пройшло і півроку, як ми вже стали свідками іншого - восьмого міжнародного турніру з художньої гімнастики «Перлина - 2012». Чи є різниця між цими турнірами і якщо так, то в чому вона полягає?

- Обидва турніри наші – палацівські. Усі три тренери-організатори цих турнірів працюють у нашій школі художньої гімнастики, напрям змагань абсолютно однаковий, не відрізняються турніри і за кількістю учасників, а незначна різниця полягає лише в географії команд учасниць змагань і в часі їх проведення. «Золоту осінь» ми звичайно проводимо восени, а «Перлину» навпаки навесні.

- Ви сказали, що турніри різняться географією…

- Так, для прикладу на «Золотій осені» були лише білоруси і росіяни, а в сьогоднішніх змаганнях, окрім двох команд із Білорусії, ще й вперше приїхали болгари, поляки та гімнастки з Боснії і Герцеговини. На жаль не прибула російська команда з Москви.

- А яким чином вдалося залучити до змагань команди з Польщі, Болгарії та Боснії і Герцеговини?

- Нещодавно наші були на змаганнях у Польщі, тому зі сторони поляків це візит у відповідь. А з Болгарією та Боснією і Герцеговиною зв’язалися через Інтернет і тепер ми маємо відповідні запрошення на змагання до цих країн.

- Хто вніс найбільший внесок у фінансування турніру?

- Усі фінансові витрати загалом взяв на себе батьківський комітет. Усі без винятку учасниці отримали подарунки, призерам змагань були вручені кубки та медалі, а гімнастки, які посіли з першого по шосте місце отримали грамоти. Дехто з учасників змагань проживали в сім’ях наших вихованок, а в основному всі оплачували проживання і харчування за власний рахунок.

- Якщо порівнювати цей турнір із попереднім по силі учасників…

- Я якраз хотіла за це сказати. Дуже потужна команда гімнасток з Болгарії, особливо старші дівчатка. Сильні гімнастки представляли обидві команди з Білорусії. Хорошу конкуренцію болгарам склали Сімферопольські гімнастки. Тобто можна підкреслити, що з кожним роком рівень турніру в плані майстерності учасниць зростає. Це приносить подвійну користь, адже від цього не лише стають цікавішими змагання, але й наші діти мають змогу порівняти своє вміння з майстерністю кращих гімнасток, тобто є чому повчитися і на кого рівнятися.

- Чи стало складніше набирати бажаючих займатися художньою гімнастикою?

- Справа не в наборі, а в тому хто залишається. Набираємо ми щорічно 30-40 діток, але лише одиниці з них продовжують заняття. Зараз не всі витримують фізичні навантаження. Ось у чому проблема.

Так серед старших дівчаток у нас сьогодні виступала лише одна вихованка - Руслана Кожушок. А в інших у кого, що. У тієї спина болить, в іншої коліно. Є правда в нас ще одна сильна гімнастка – Дарина Ухова, але вона буквально перед самими змаганнями травмувала коліно.

- А взагалі в нас на Україні, які школи художньої гімнастики вважаються законодавцями «моди»?

- Тут звичайно не можна не згадати столичну школу Дерюгіної, потужні школи є в Сімферополі і у Львові.

Головний суддя змагань, один із організаторів змагань, тренер-викладач «Школи художньої гімнастики» Рівненського Палацу дітей та молоді Сінькова Наталія Іванівна:

- Враховуючи те, що з кожним роком зростає не лише кількість учасників, а й географія турніру «Перлина», то відповідно і змагання проводити стає все важче і важче. Ті команди, які вже в нас були, намагаються з кожним роком привозити все сильніших і сильніших спортсменок. Побувавши в нас на турнірі, зрозуміли, що легко тут перемогу не здобудеш і тому вже серйозно ставляться до підбору кадрів. А звідси і нашим вихованкам з кожним роком стає все важче і важче здобувати нагороди. Проте нам теж потрібно зростати і отримувати стимули, а це якраз і є здобуття призових місць.

- Чи задоволені загалом проведеним заходом?

- Звичайно, але завжди є поле для вдосконалення. Є бажання, щоб не лише все було гармонійно у проведенні турніру «Перлина», а щоб ще й діти наші демонстрували кращі результати. Проте, як би там не було, все що ми запланували – все виконали.

Так приблизно три тижні тому ми були на змаганнях у Польщі, а тепер вони приїхали до нас. З болгарами ми познайомилися через Інтернет, тобто знайшли один одного. Білоруси були в нас рік тому на минулих змаганнях. А представники Боснії і Герцеговини розшукали наше положення про проведення змагань в Інтернеті, знайшли наші контактні дані і їм дуже захотілося приїхати до нас у Рівне. Потужно виглядали на змаганнях болгари, але й білоруські команди були укомплектовані не гіршими гімнастками. Обидві команди з Білорусії були сильні, але одній із них вдалося показати більш кращий результат.

- З роками додається досвід у проведенні змагань. Чи можна сказати, що за рахунок цього з кожним роком їхнє проведення стає більш простішим, адже багато «механізмів» уже відлагоджено?

- Простіше стало із залученням учасників. Якщо раніше доводилося розсилати запрошення, після цього нас розпитували про умови організації та проведення змагань… То тепер все набагато легше. Бажаючі самі телефонують і запитують дозволу чи можна приїхати на турнір.

- А з чим пов’язана відсутність москвичок?

- Напередодні турніру їхній тренер потрапила в лікарню і тому вони не змогли приїхати.

- Результати виступу вихованців вас задовольнили?

- Є діти виступ яких був успішним, але були й такі, що не порадували. Так найкращі результати серед моїх вихованок показали Тетяна Неведомська та Ірина Зелінська. Натомість Олександра Кірянова допустила кілька помилок у вправі з обручем, що звісно не дозволило їй піднятися на більш вищу сходинку.

- Чи є у дітей предмети з якими вони більше люблять працювати?

- Це все індивідуально, адже в кожної гімнастки є свій любимий предмет. Але загалом у мене діти більше люблять обруч і м’яч, тому що більше їх люблю я.

- Скільки років ти вже тренуєш дітей?

- Ніби це все розпочалося вчора, а як згадаєш, то за плечима вже 11 років тренерської роботи. На даний час народжуваність піднялася, тому зараз проблем із набором охочих не відчуваю, а отже і є з кого обирати.

- А як із здоров’ям підростаючого покоління?

- Буває всяке, діти приходять різні. Є дітки, які фізично дуже слабенькі, а є навпаки сильні. Так само є з природними даними, а є й такі, які набувають все в процесі роботи. Тут однозначно сказати не можна, трапляються різні випадки. Правда останнім часом діти пішли більш домашні, більш балувані. Часто жаліються на свої болячки, звісно і екологія впливає на їхнє здоров’я, але не завжди. Є у нинішніх дітей таке собі небажання надто напружуватись, ось і починають за найменших труднощів шукати приводи або як вони кажуть «відмазки».

На завершення нашої розмови хотіла б перш за все подякувати батьківському комітету Школи художньої гімнастики ПДМ за допомогу в організації змагань. Без їхньої допомоги було б дуже складно, а можливо і не реально здійснити задумане. А коли всіх об’єднує одна мета, тоді й досягати її набагато легше.

P.S. Усе має своє завершення, закінчилося і чергове справжнє свято художньої гімнастики. Учасниці отримали подарунки, нагороди, дипломи і грамоти. Проте в переповненому залі Рівненського НВК спеціалізованої спортивної школи №26 ще довго не вщухав гомін. Юні спортсменки ділилися своїми враженнями, а захопленні від побаченого глядачі обговорювали виступи граціозних красунь. Але всі знали достеменно, що пройде трохи більше півроку і Рівне знову прийматиме гостей, але вже на черговому осінньому турнірі. Знову будуть хвилювання, радість перемоги і розчарування від невдало виконаної вправи. Проте це все ще попереду, а позаду черговий доказ сумлінної праці людей закоханих і відданих своїй справі. Причому не заради слави і прибутку, а заради радісних облич юних спортсменок. Для яких виступи на аналогічних турнірах, здавалося такі яскраві і не забутні – це довгі роки невтомної праці не лише самих учасниць, але і їхніх тренерів, без яких звичайно дівчатка і не могли б похизуватися своєю майстерністю.

Можливо сьогодні вони ще не всі розуміють ціну перемоги, не до кінця усвідомлюють те чим вони займаються, але головне, що вже з дитинства вони привчилися до плідної праці, не заради нагороди і не для галочки, а для душі. Нехай не кожна із них стане видатною спортсменкою, але цього й не потрібно. Можливо серед них знайдуться такі, які гідно продовжуватимуть справу розпочату їхніми наставниками, які присвятили своє життя вихованню молоді. А можливо в майбутньому хтось із сьогоднішніх учасниць підніметься на найвищу сходинку п’єдесталу і гордо триматиме в руках нагороди європейських та світових чемпіонатів, але це вже інша історія. Усе має своє продовження, тому сподіваємося, що невтомна праця приведе до чергових успіхів, а здобуті нагороди на аналогічних турнірах назавжди закарбуються в пам’яті учасниць змагань.

Юрій РАЧКОВСЬКИЙ для Sport.ua

Фото - Михайло ВАВЕЛЮК